підпирати

-а́ю, -а́єш, недок., підпе́рти, підіпру́, підіпре́ш, док., перех.

1) Ставити підпори для підтримки чого-небудь. || Підтримувати голову, підборіддя і т. ін., підставляючи руку, долоню і т. ін. або опирати, схиляти їх на щось. || у сполуч. зі сл. бік, боки. Упирати руку (руки), кулаки у бік (боки). || Правити за підпору чому-небудь.

2) перен., розм. Подавати кому-небудь допомогу; підтримувати когось, чиїсь дії, наміри і т. ін. || Підтверджувати, обґрунтовувати що-небудь.

3) Напирати, штовхаючи кого-, що-небудь. || Давити, тиснути (про що-небудь тверде, незручне). || безос., розм. Про відчуття болю, стиснення у грудях (від хвороби, хвилювання і т. ін.).

4) перен., розм. Бути розташованим, підходити дуже близько, наближатися до чогось. || рідко. Витісняти, прагнучи заступити кого-небудь.

5) перен., розм. Спонукати до чого-небудь, змушувати робити щось. || Ставати нестерпним, дошкульним. Нестатки підпирають.